Розкриття інформації по суттєві аспекти облікової політики |
Під час складання фінансових звітів застосовувалась історична (первісна) собівартість, амортизована собівартість та справедлива вартість.
Активи та зобов’язання оцінюються та відображаються в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому становищу Товариства, на наступні звітні періоди. |
Опис облікової політики щодо непередбачених зобов'язань та непередбачених активів |
Підприєство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигод є ймовірним.
Підприємтво не визнає умовні зобов'язання у фінансовій звітності за вийнятком випадків, коли ймовірність вибуття ресурсів, котрі втілюютьу собі економічні вигоди не є віддаленою, а також суму цих зобов'язань можна достатньо достовірно оцінити.
Підприємство розкриває інформацію про них в примітках до фінансової звітності крім випадків, коли можливість вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди є малоймовірною. |
Опис облікової політики щодо аморизаційних витрат |
Амортизація об'єктів основних засобів нараховується протягом терміну корисного використання із застосуванням прямолінійного методу щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкту основних засобів в експлуатацію, і припиняти для цілей податкового обліку на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, дообладнання, консервації і інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.
На землю амортизація не нараховується. На об’єкти незавершеного будівництва амортизація не нараховується.
Мінімальні строки корисного використання основних засобів:
Групи (класи основних засобів)
Мінімальний строк корисного використання, років
Група 3 - будівлі 20
споруди 15
передавальні пристрої 10
Група 4 — машини та обладнання 5
З них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації 2
Група 5 — транспортні засоби 5
Група 6 — інструменти, прилади, інвентар (меблі) 4
Група 8 — багаторічні насадження 10
Група 9 — інші основні засоби 12
Група 10 — бібліотечні фонди -
Група 11 — малоцінні необоротні матеріальні активи -
Група 12- тимчасові (нетитульні) споруди 5
Група 14 — інвентарна тара 6
Ліквідаційна вартість об'єктів основних засобів прийнята рівною нулю. |
Опис облікової політики щодо витрат на амортизацію нематеріальних активів |
Амортизація нематеріального активу нараховується із застосуванням прямолінійного методу. На нематеріальні активи щодо яких термін користування визначений як безмежний амортизація не нараховується.
Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод. |
Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти і їх еквіваленти включають готівкові грошові кошти та кошти на поточних рахунках у банках.
Грошовими коштами визначаються високоліквідні короткострокові інвестиції, які можуть бути замінені на визначену суму грошових коштів та мають термін погашення три місяці або менше з дати їх придбання. Вони обліковуються по вартості придбання з урахуванням накопичених відсотків, що складає їх справедливу вартість.
Грошові кошти, на які має місце обмеження щодо їх використання, відображаються в обліку окремою статтею, якщо їх сума виходить за межу суттєвості. |
Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Оплату праці проводиться відповідно до колективного договору Товариства, наказами та розпорядженнями Керівництва і вимогами МСБО19.
При визначенні величини зобов'язань щодо короткострокових винагород співробітників дисконтування не застосовується, і відповідні витрати визнаються по мірі виконання співробітниками своїх трудових обов'язків.
Щодо сум, очікуваних до виплати в якості премій або в рамках короткострокового плану виплати премій або участі в прибутках, визнається зобов'язання, якщо у Товариства є чинне юридичне або передбачається сформоване зобов'язання з виплати відповідної суми, що виникло в результаті здійснення співробітником своєї трудової діяльності в минулому, і величину цього зобов'язання можна оцінити з достатнім ступенем надійності. |
Опис облікової політики щодо фінансових витрат |
У бухгалтерському обліку до фінансових витрат належать витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями, а саме :
• проценти за користування короткостроковими і довгостроковими позиками банків, банківським овердрафтом;
• проценти за векселями виданими, амортизація дисконту;
• дисконт за облігаціями, амортизація інших знижок, пов'язаних із позиками;
• проценти за оренду активів (МСФЗ 16).
Капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. При цьому капіталізуються фінансові витрати як безпосередньо пов'язані, так і безпосередньо не пов'язані зі створенням кваліфікаційного активу. Капіталізація не проводиться коли запозичення призначаються виключно для фінансування виготовлення або придбання некваліфікаційних активів, то нараховані фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, за який їх було нараховано.
До витрат на створення кваліфікаційного активу належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші витрати, які включаються до собівартості такого активу відповідно до стандартів бухгалтерського обліку. При розрахунку суми фінансових витрат, які капіталізуються, необхідно визначити витрати на створення кваліфікаційного активу та норму капіталізації фінансових витрат. Сума фінансових витрат на створення кваліфікаційного активу, яка включається до розрахунку, залежить від того, пов'язані чи не пов'язані безпосередньо запозичення підприємства зі створенням кваліфікаційного активу. |
Опис облікової політики щодо фінансового доходу |
Доходи та витрати визнаються за методом нарахування. Бухгалтерський (фінансовий) облік нарахованих доходів і витрат здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо.
Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню. Залежно від того, що передбачено договором комісії, брокерська винагорода нараховується як окремий платіж або утримується з сум, отриманих від продажу ЦП клієнта. Суму комісійної винагороди Товариство списує на доходи від реалізації робіт і послуг.
Процентні доходи і витрати визнаються із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
Нарахування процентів за фінансовими інструментами здійснюється за номінальною процентною ставкою, яка передбачена умовами договору (випуску), і відображається за рахунками з обліку нарахованих доходів і нарахованих витрат.
Амортизація дисконту (премії) за фінансовими інструментами здійснюється одночасно з нарахуванням процентів.
Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення/повернення кредиту (вкладу (депозиту)) або до наступної дати перегляду процентної ставки фінансового інструменту, якщо вона змінюється залежно від коливань ринкових ставок. Якщо сума дисконту (премії) за фінансовим інструментом з плаваючою ставкою пов'язана зі зміною кредитного ризику контрагента, вона амортизується протягом очікуваного строку дії фінансового інструменту.
Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефективною ставкою відсотка процентних доходів (витрат) та нарахованих за номінальною процентною ставкою доходів (витрат) за фінансовими інструментами, придбаними (наданими, отриманими) за номінальною вартістю (без дисконту або премії), відображаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних доходів (витрат). |
Опис облікової політики щодо фінансових активів |
У торговому портфелі обліковуються боргові цінні папери та інші цінні папери, що використовуються Компанією для отримання прибутків у результаті короткотермінових коливань ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час. До фінансових активів доступних для продажу Товариство також відносить інвестиції в частки в статутному фонді інших юридичних осіб та цінні папери придбані з метою подальшого перепродажу.
Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю. Результати від зміни справедливої вартості доступного для продажу фінансового активу визнаються прямо у власному капіталі з відображенням у звіті про зміни у власному капіталі, за винятком збитків від зменшення корисності та збитків від іноземної валюти, доки визнання фінансового активу не буде припинено, коли кумулятивний прибуток або збиток, визнаний раніше у власному капіталі, слід визнавати у прибутку чи збитку.
Якщо існує об’єктивне свідчення зменшення корисності фінансового активу, доступного для продажу, сума кумулятивного збитку виключається з власного капіталу и визнається у прибутку чи збитку.
Цінні папери, що придбані в торговий портфель, обліковуються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів. Результат переоцінки обов'язково відображається в трансформаційних таблицях на кожний останній день звітного кварталу.
Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю. Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то Підпримєство застосовує для визначення справедливої вартості такі методи:
- посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;
- залишається ринкова вартість такого фінансового активу на розрахунок попереднього періоду;
- аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, Товариство використовує ставку дисконту, яка дорівнює або діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має в основному такі самі умови та характеристики (строк погашення, що залишився; структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка), а в разі її відсутності – розмір ставки дисконтування затвердженої обліковою політикою Товариства.;
- інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів.
Разом з тим переоцінка цінних паперів, за якими укладений договір про продаж за визначеною вартістю реалізації, між датою операції і датою розрахунку в бухгалтерському обліку не відображається.
Цінні папери в портфелі до погашення
У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо Товариство має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу - як правило векселя.
Після первісного визнання боргові цінні папери в портфелі до погашення на дату балансу відображаються за їх амортизованою собівартістю в разі, якщо термін очікуваного погашення складає термін більше одного року.
Товариство визнає дохід та здійснює амортизацію дисконту (премії) за борговими цінними паперами не рідше одного разу на місяць із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
Боргові цінні папери в портфелі до погашення підлягають перегляду на знецінення.
За цінними паперами в портфелі до погашення визнаються процентні доходи, у тому числі у вигляді амортизації дисконту (премії) із застосуванням принципу нарахування та методу ефективної ставки відсотка.
Товариство визнає процентні доходи за борговими цінними паперами в сумі, що є добутком амортизованої собівартості та первісної ефективної ставки відсотка відповідного цінного папера, у тому числі і за цінними паперами, за якими визнавалося знецінення.
На дату балансу цінні папери в портфелі до погашення переглядаються щодо можливого знецінення на основі аналізу очікуваних грошових потоків.
Знецінення цінних паперів у портфелі до погашення відображається в бухгалтерському обліку шляхом формування резерву на суму перевищення балансової вартості цінних паперів (без урахування сум накопиченої уцінки) над поточною теперішньою вартістю попередньо оцінених майбутніх грошових потоків за таким цінним папером, дисконтованих за первісною ефективною ставкою відсотка (тобто за ефективною ставкою відсотка, розрахованою під час первісного визнання).
За наявності прострочених процентів на час визнання знецінення цінних паперів у портфелі до погашення відображає визначений збиток за рахунками резервів під знецінення цінних паперів та під заборгованість за нарахованими доходами. Сума резервів, відображених за відповідними рахунками, має відповідати різниці між балансовою вартістю цінних паперів та оціненою сумою очікуваного відшкодування на дату визнання знецінення. |
Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов’язання у балансі, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство визнає такі категорії фінансових інструментів:
• фінансовий актив, доступний для продажу – частка в статутному капіталі з відсотком володіння більше 20%;
• векселя призначені для перепродажу, акції та облігації інших юридичних осіб, інвестиційні сертифікати пайових фондів.
• дебіторська заборгованість;
• фінансові зобов’язання, оцінені за справедливою вартістю – кредити банків, займи інших фінансових установ.
Згідно МСФЗ (IFRS) 9, всі боргові фінансові активи, які не відповідають критерію «тільки платежі в рахунок основного боргу і відсотків на непогашену суму основного боргу» (SPPI), класифікуються при первісному визнанні як фінансові активи, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток (СВПЗ). Згідно з даним критерієм, фінансові активи, як інструменти, що містять вбудовану можливість конвертації, оцінюються за справедливою вартістю, яка відповідає номінальній вартості активів.
Торгові цінні папери будуть як і раніше класифікуватися як оцінювані за СВПЗ. Очікується, що дольові активи, які не входять до торговельного портфелю що класифікуються як наявні для продажу, будуть оцінюватися за справедливою вартістю через сукупний дохід відповідно до МСФЗ (IFRS) 9, оскільки Товариство розраховує утримувати ці активи не тільки з метою отримання передбачених договором грошових потоків, а й продажу значних сум на відносно постійній основі.
Для фінансових інструментів, які відповідають критерію SPPI, класифікація при первісному визнанні визначається на основі бізнес-моделі, згідно з якою управляються дані інструменти:
• інструменти, які утримуються з метою отримання передбачених договором грошових потоків, оцінюються за амортизованою вартістю;
• інструменти, які утримуються з метою отримання передбачених договором грошових потоків і продажу, класифікуються як такі що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (СВСД);
• інструменти, які утримуються для інших цілей, класифікуються як оцінювані за СВПЗ».
Фінансові інструменти відображаються по справедливій вартості або амортизованій вартості в залежності від їх класифікації.
Справедлива вартість – це сума, на яку можно обміняти актив або урегулювати зобов’язання при здійсненні операції на ринкових умовах між добре освідомленими, незалежними сторонами, які діють на добровільній основі. Справедлива вартість є поточною ціною фінансових активів на активних ринках.
Для визначення справедливої вартості деяких фінансових інструментів, по яким відсутня інформація про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовується така модель оцінки, як модель дисконтованих грошових потоків, або остання (балансова) вартість фінансового активу (історична вартість). Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов’язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс операційні витрати, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов’язання. |
Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Зобов'язання (обов'язок чи відповідальність діяти певним чином) визнається лише тоді, коли актив отриманий, або коли Товариство має безвідмовну угоду придбати актив. По кожному контрагенту ведеться облік у розрізі договорів (рахунків).
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов'язання на довгострокове.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов'язання.
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення. |
Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операція в іноземній валюті відображається після первинного визнання у функціональній валюті, застосовуючи до суми в іноземній валюті курс НБУ між функціональною валютою і іноземною валютою на дату операції.
Визначення курсової різниці по монетарних статтях в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції і на дату балансу.
Курсові різниці, що виникають при розрахунках за монетарними статтями або при переведенні монетарних статей за курсами, котрі відрізняються від тих, за якими вони переводилися при первісному визнанні протягом періоду або у попередній фінансовій звітності, визнаються в прибутку або збитку в тому періоді, у якому вони виникають.
У разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти до складу доходів або витрат відповідно включається позитивна або негативна різниця між доходом від продажу і балансової вартості такої валюти.
В разі придбання іноземної валюти до складу відповідних витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або негативна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, по якому отримується іноземна валюта, і курсом, по якому признається балансова вартість такої валюти. |
Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Згідно вимоги МСФЗ 21 встановлена для підприємства функціональна валюта грошова одиниця України – гривня, і оцінюються результати діяльності і фінансове становище в цій валюті. Всі показники фінансової звітності округлюються до цілих тисяч гривень. |
Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
МСФЗ (IFRS) 9 вимагає, щоб Товариство визнавало резерв під очікувані кредитні збитки (ОКЗ) за всіма своїми борговими фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід або через прибуток(збиток). Резерв розраховується на основі очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних дванадцяти місяців, якщо не відбулося істотного збільшення кредитного ризику з моменту визнання фінансового інструменту; в останньому випадку резерв розраховується на основі очікуваних кредитних збитків за весь термін життя активу.
Якщо фінансовий актив відповідає визначенню придбаного або створеного кредитно-знеціненого фінансового активу, резерв розраховується на основі зміни очікуваних кредитних збитків за весь термін життя активу.
Основними ознаками знецінення для Товариства може бути порушення платіжних зобов’язань більш ніж на 365 днів, реструктуризація, яка здійснюється з погіршенням позицій кредитора і несе прямі фінансові втрати, порушення справи про банкрутство або ліквідацію клієнта та інше.
Основними подіями, що свідчать про знецінення фінансового активу, можуть бути:
а) фінансові труднощі емітентів акцій або корпоративних прав;
б) порушення умов договору (невиконання зобов'язань, прострочення сплати нарахованих доходів та/або основної суми боргу);
в) висока ймовірність банкрутства або фінансова реорганізація емітента фінансового інструмента;
ґ) прийняття рішення НКЦПФР щодо анулювання реєстрації випуску пакета акцій емітентів. |
Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток визначаються і відображаються у фінансовій звітності Товариства відповідно до МСБО 12 «Податки на прибуток» та складаються із сум поточного податку на прибуток. Поточний податок на прибуток визначається виходячи з оподатковуваного прибутку за рік, розрахованої за правилами податкового законодавства України. Поточні витрати Підприємства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних на дату балансу.
Підприємство відповідно до р.III Податкового кодексу України у 2015 році прийняло рішення не застосовувати коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу III ПКУ у зв'язку з тим, що річний дохід, визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень. |
Опис облікової політики щодо нематеріальних активів та гудвілу |
Облік нематеріальних активів вести по кожному об'єкту нематеріальних активів.
Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображати в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Товариство визначає в якості нематеріального активу витрати на ліцензіїї на здійснення діяльності.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс Товариства за первісною вартістю. Для оцінки нематеріальних активів після первинного визнання застосовувати модель собівартості, при якій об'єкт нематеріального активу необхідно відображати за його собівартістю за винятком будь-якої накопиченої амортизації і будь-яких накоплених збитків від зменшення корисності.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 10 років. Строк корисного використання встановлюється окремо для кожного нематеріального активу. |
Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
Під інвестиційною нерухомістю розуміється майно (земля чи будівля, або частина будівлі, або і те, і інше), що знаходиться в розпорядженні Товариства ( або орендаря за договором фінансової оренди) з метою отримання орендних платежів, доходів від приросту вартості капіталу, або того й іншого, але не для:
1) використання у виробництві або постачанні товарів чи послуг, або для адміністративних цілей;
2) продажу в ході звичайної діяльності.
Товариство обліковує інвестиційну нерухомість за моделлю переоціненої вартості з положеннями визначеними МСФЗ 16. Інвестиційна нерухомість підлягає амортизаціїї за правилами, встановленими МСФЗ 16. |
Опис облікової політики щодо оренди |
Договір є орендою, якщо договір передає право контролювати користування ідентифікованим активом протягом певного періоду часу в обмін на компенсацію (параграф 9 МСФЗ 16). Актив зазвичай ідентифікується тим, що він явно вказаний у договорі (параграф Б13 МСФЗ 16).
В угодах, за якими Товариство виступає орендарем застосовуються спрощення передбачені МСФЗ 16 (тобто не визнавати в себе на балансі актив у формі права користування) щодо:
(1) короткострокової оренди (оренда строком < 12 місяців) незалежно від вартості орендованого об’єкта;
(2) оренди, за якою базовий актив (актив, який є об’єктом оренди) є малоцінним.
Якщо Товариство визначило окремі угоди, щодо яких використовує спрощення практичного характеру, то тоді об’єкт у формі права користування не визнається на балансі, а орендні платежі обліковуються як витрати періоду.
Орендне зобов’язання первісно визнається як теперішня (продисконтована) вартість орендних платежів, не сплачених на дату початку оренди. В орендне зобов’язання не включаються орендні платежі, сплачені авансом до визнання активу права користування, оскільки вони сплачені, то й не є зобов’язанням.
Подальша оцінка орендного зобов’язання здійснюється за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки.
Орендодавець класифікує кожну зі своїх оренд або як операційну оренду, або як фінансову оренду. Оренда класифікується як фінансова оренда, якщо вона передає в основному всі ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на базовий актив. Оренда класифікується як операційна оренда, якщо вона не передає в основному всі ризики та вигоди щодо права власності на базовий актив.
Орендні платежі отримані по договорам операційної оренди відображаються в звіті про фінансові результати на пропорційно-тимчасовій основі протягом відповідного періоду оренди. У разі надання в операційну оренду майна Товариства, суми, що підлягають отриманню від орендаря, відображаються як інший операційний дохід у сумі нарахованих поточних платежів за умовами договору. |
Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість визнається фінансовим активом. Визнається і відображається на балансі дебіторська заборгованість у разі, коли Товариство стає стороною контрактних зобов'язань і, як наслідок, має юридичне право отримувати грошові або інші цінності. Дебіторська заборгованість (ДЗ) і позики виділяються в окремий клас фінансових активів і визначаються як «непохідні фінансові активи з фіксованими або обумовленими платежами, що не котируються на активному ринку».
В балансі дебіторську заборгованість визнається за такими видами:
- заборгованість за договорами на продаж цінних паперів по замовленню кліента;
- заборгованість за договорами надання професійних послуг;
- заборгованість по господарчим операціям (такі як: аванси видані, передплата по податковим платежам, орендні платежі, комунальні платежі, розрахунки на послуги обслуговування управління, тощо);
- інша заборгованість (в тому числі, але не виключно фінансові розрахунки за придбані цінні папери, придбання фінансових інвестиції та інше).
По кожному контрагенту облік заборгованості ведеться у розрізі договорів.
При первісному визнанні дебіторська заборгованості оцінюється по справедливій вартості (вартості операції), включаючи витрати по здійсненню угоди, які безпосередньо пов'язані з придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов'язання.
Після первісного визнання дебіторська заборгованість (довгострокова) оцінюються за амортизованою собівартістю, з застосуванням методу ефективного відсотка. Якщо є об’єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів.
Величина сумнівних боргів визначається у відповідності до вимог МСФЗ (IFRS) 9: визнається знецінення фінансових активів в сумі очікуваного кредитного збитку. У відповідності до МСФЗ 9 Товариство застосовує спрощений метод розрахунку резерву. При спрощеному підході оцінюється збиток від знецінення як очікуваний кредитний збиток за весь термін дії фінансового активу. Це розрахунок збитку від знецінення на основі процентної ставки дефолту або коефіцієнта збитку, яка застосовується до групи фінансових активів.
Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату. Сума збитків визнається у прибутку чи збитку. Якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується і це зменшення може бути об’єктивно пов’язаним з подією, яка відбувається після визнання зменшення корисності, то попередньо визнаний збиток від зменшення корисності сторнується за рахунок коригування резервів. Сума сторнування визнається у прибутку чи збитку. У разі неможливості повернення дебіторської заборгованості вона списується за рахунок створеного резерву на покриття збитків від зменшення корисності.
Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату. Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати.
Позики та дебіторська заборгованість, які не котируються на активному ринку, фінансові активи спочатку визнаються за справедливою вартістю, яка збільшується на суму витрат, яка безпосередньо відноситься до здійснення угоди. Дебіторською заборгованістю, визнаються фінансові активи (за виключенням дебіторської заборгованості, за якою не очікується отримання грошових коштів або фінансових інструментів, за розрахунками з операційної оренди та за розрахунками з бюджетом) та первісно оцінюються за справедливою вартістю плюс відповідні витрати на проведення операцій, відсотки.
Не підлягають дисконтуванню прострочені зобов'язання і сумнівні дебіторські заборгованості. Навіть якщо за договором ці заборгованості довгострокові, але терміни погашення, встановлені в договорі (в тому числі продовжені або відкладені), вже пройшли.
Дисконтування не застосовується для обліку короткострокової заборгованості, оскільки його вплив на таку заборгованість вважається несуттєвим. Адже, як правило, отримання і погашення позики відбувається в одному звітному періоді, фінансовий результат операції не змінюється.
Після первісного визнання позики та дебіторська заборгованість, яка має довготривалий термін погашення (більше 12 місяців) необхідно оцінити за амортизованою вартістю, яка розраховується з використанням методу ефективної ставки відсотка, за вирахуванням збитків від їх знецінення
В разі якщо довгострокова дебіторська або кредиторська заборгованість передбачає періодичне нарахування відсотків, то під час проведення визначення теперішньої вартості, проводиться аналіз доцільності відображення в показниках фінансової звітності відхилень від визначення цієї вартості.
В разі якщо відхилення не є суттєвими, дані розрахункової вартості не відображаються у показниках прибутку/збитку. Частина довгострокової дебіторської заборгованості, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, відображається на ту саму дату в складі поточної дебіторської заборгованості. |
Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування.
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Запаси враховуються за однорідними групами:
• основні матеріали, що використовуються процесі надання професійних послуг;
• допоміжні матеріали, що використовуються процесі надання професійних послуг.
Запаси відображаються в бухгалтерському обліку по первісній вартості (історичній вартості).
Згідно п.9 МСФЗ 2 запаси оцінюються по меншій з таких двох величин: собівартість або чиста вартість реалізації.
При списанні у разі вибуття собівартість запасів визначається за формулою - "перше надходження - перший видаток" (ФІФО). |
Опис облікової політики щодо основних засобів |
До основних засобів відносити матеріальні активи, які Товариство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 6000 гривень.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що Товариство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена. Об'єкти основних засобів відображаються у фінансовій звітності за фактичними витратами за вирахуванням накопиченої амортизації та збитків від знецінення - за моделлю собівартості відносно наступних класів основних засобів: машини та обладнання, транспортні засоби, інші засоби. За класом основних засобів «будівлі та споруди» - використовується модель за переоціненою вартістю.
В 3 кварталі 2017р. згідно із договором на проведення незалежної оцінки №69-17 від 15.08.2017р. з метою прийняття майнових рішень суб'єктом оціночної діяльності виконана незалежна оцінка основного засобу по группі “будівлі та споруди” - нежитлового приміщення станом на 29.09.2017р. Використані методичні підходи- порівняльний методичний підхід. Величина ринкової вартості об'єкта оцінки склала 1947291,00 грн. Дооцінка первісної вартості об'єкта проведена на суму 1764 тис.грн., дооцінка зносу — 15 тис.грн.
У 2018 році до складу основних засобів зараховано нежитлове приміщення - вбудоване нежитлове приміщення №273, що розташоване на першому поверсі багатоквартирного вісімнадцяти-поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Солом’янський район, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд.48-А. Справедлива вартістю визначена в сумі 4 742 тис. грн. на дату здійснення придбання активу. Зазначений актив був отриманий внаслідок виходу із статутного капіталу ТОВ «Айпіо-Сервіс».
Переоцінки Товариство проводить з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду. В звітному році керівництво не визначило факторів, які б суттєво змінювали справедливу вартість необоротних активів групи «будівлі та споруди».
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс Товариства за первісною вартістю.
Одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт основних засобів або відокремлена його частина. Виготовлені власними силами об'єкти основних засобів оцінюються за фактичними прямим витратам на їх створення. У момент введення в експлуатацію їх вартість порівнюється з вартістю відшкодування відповідно до МСБО 36 «Зменшення корисності активів». |
Опис облікової політики щодо ремонту та обслуговування |
Товариство не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об’єкта. Ці витрати визнаються в поточних витратах по даті, коли вони понесені. В балансовій вартості об’єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу.
Витрати на заміну крупних вузлів або компонентів основних засобів капіталізуються при одночасному списанні частин, які підлягають заміні. |
Опис облікової політики щодо операцій між пов'язаними сторонами |
Згідно до МСБО (IAS) 24 "Розкриття інформації щодо зв’язаних сторін", пов'язані сторони включають:
- підприємства, які прямо або непрямо через одного чи більше посередників контролюють або перебувають під контролем, або ж перебувають під спільним контролем разом з підприємством, яке звітує (сюди входять холдингові компанії, дочірні підприємства або споріднені дочірні підприємства);
- асоційовані компанії – підприємства, на діяльність яких інвестор має суттєвий вплив і які не являються ні дочірніми, ні спільним підприємством інвестора;
- фізичних осіб, які прямо або непрямо володіють суттєвим відсотком голосів у підприємстві, що звітує і в результаті мають суттєвий вплив на це підприємство, а також близьких членів родини кожної такої фізичної особи;
- провідного управлінського персоналу, тобто тих осіб, що мають повноваження та є відповідальними за планування, керування та контроль діяльності підприємства, що звітує, в тому числі директорів та керівників підприємства i близьких членів родин таких осіб;
- підприємств, в яких суттєвий відсоток голосів належить, прямо або непрямо, особі, зазначеній в пунктах (в) чи (г), чи ті, на діяльність яких така особа здатна здійснювати суттєвий вплив. Це охоплює підприємства, що належать директорам або головним акціонерам підприємства, яке звітує, і підприємства, що мають члена провідного управлінського персоналу разом з підприємством, яке звітує.
Рішення про те, які сторони являються пов'язаними приймають не тільки на основі їх юридичної форми, але і виходячи з характеру стосунків пов'язаних сторін.
До пов'язаних сторін підприємства входять підприємства, що прямо або непрямо, через одне або більше підприємств, контролюють підприємство чи контролюються ним, чи контролюються спільно з підприємством та/або керівництвом підприємства. |